Літературна студія "Гоголю присвячується"
-Пісня"Прокинсь, моя рідна земля"-
Ведучий. Кожний великий митець - то цілий світ. Сьогодні наш захід присвячений М.В.Гоголю.
Ведуча. Микола Гоголь для нас знайомий незнайомець. Він називав себе містичним письменником. Дійсно, все його життя і його спадщина - суцільна таємниця. Творчість Гоголя привертає увагу багатьох поколінь науковців, але цей прцес не вичерпав себе.
Ведучий. Дискусія навколо творів майстра та його імені і досі тривають. І це закономірно, тому що Гоголь - справді " цілий світ", великий і різнобарвний.
Ведуча. М.В.Гоголь належить до видатних письменників, чия творчість складає славу і гордість світової культури. Для росіян він - Николай Васильевич, для українців - Микола Васильович, італійські друзі називіли його - сеньйор Нікколо. Для людства він просто Гоголь, великий чародій слова, ясновидець, який мав дар проникати в таємницю душі людської.
Пісня " Квітуча Україна"
Виходить читець
Драч " До Гоголя"
Все Гоголя про Гоголя питаю-
Яким він був? І в чому тайна,
Що сам собі усе про нього втаюю,
Вночі він ближче, гірше завидна.
Всі таєвниціц вдень скресають льодом,
Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем.
Люблю його останнім перелютом
І небо замикаю тим ключем.
Душа летить із вирію за Гоголем
В гніздо пречистих і скорботних рук.
Душа моя відчайно нетаєна,
Їй дише вслід морозом.
А в небі тихо. І немає стелі.
І тільки видно, як віддалені
Він хмарою химерною шинелі,
Нам зігріває різдвяні зірки.
І тільки тужно, бо не доступитись,
І тільки журно. бо нема й нема.
До неба встати. З неба зір напитись.
Душа живе ще, хоч і смерть німа.
Пісня " Вольная воля"
Виходять ведучі в українських костюмах.
1. Все навколо гуде,
Веселяться люди,
Ми не знаєм, що було
Знам, що буде.
2. На ярмарок прошу гуртом, поодиниці!
Чекають на вас тут чудові гостнці.
1. На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати.
2. Тут щедрі дарунки із саду, городу
Тут пісня і жарти усім в нагороду.
1. Мерщій - бо на ярмарок всі поспішайте!
Купуйте, милутесь, танцуйте і грайте!
Виходить молодий парубок , тягне мішок.
В.1. Куди йдеш, Явтуше? Куди йдеш, мій друже?
Явтух. Не скажу.
В.2.А коли твоя ласка, та й скажеш Явнух. На ярмарок.
В.1.Ой чого не туди йдеш, Явнух?
Ой чого не туди йдеш, мій друже?
Явнух. Не скажу.
В.2.А коли твоя ласка, той скжеж.
Явнух. Та скажу вже на ярмарок.
Пісня " Сорочинський ярмарок "
Входять герої " Сорочинського яр марку "
Парубок. Гарна дівчина! Я вддав би все своє господарство. щоб поцілувати її. А от ззаду диявол іде.
Хівря (мати). Що. Щоб твого батька паскудний бурлако! Щоб твого батька горшком по голові стукнуло! Щоб він посковзнувся на льоду. Щоб йому бороду обсмалило.
Пабок. Ач, як лається! І язик їй. столітній відмі, не заболить вимовляти такі слова.
Хівря. Столітній! Поганцю! Столітній! У нього молоко ще на губаг.
Ідуть. Взаді іде Солоній.
Парубок. Ти, певно, чоловіче добрий, не знаєш мене, а я тебе одразу впізнав.
Солоній. Може, і впізнав.
Парубок. Тебе звуть Солоній Черевик.
Солоній. Так, Солоній Черевик.
Парубок. А придивись-но гарненько; чи не впізнаєш мене?
Солоній. Ні. не впізнаю. Не в гнів сказати, на віку скільки довелося надивитись цих усяких, що чорт їх і пригадає усіх!
Парубок. Шкода, що ти не пригадаєш сина Голопупенкового!
Солоній. А ти ніби Охрімів син?
Парубок. А то хто не? Хіба тільки, лисий дідько, як не він.
(Обнімаються, цілуються).
Парубок. Ну, Соломію, ото, я і твоя дочка покохали одне одного, тай, що хоч би й вік жити в купі.
З"являється Хівря.
Хівря. Ну де, ж той Ірод запропастився?
Солоній. Ну, жінко! А я знайшов жениха дочці.
Хівря. Ото, якраз до того тепер, щоб женихів шукати!.. Гадаю, голодранець із голодранців.
Солоній. Е, як би не так, подивилась би ти, що то за парубок! Сама свитка більше коштує, ніж твоя зелена кофтина й червоні чоботи. А як сувуху знаменито хлеще!
Хівря. Ну, отож, йому п"яничка та волоцюга, то й його масті. Б"юсь об заклад, якщо це той самий шибеник, що вчептвся до нас на ярмарку. Шкода, що й досі він мені не попадеться:вже б я йому далася взнаки.
Солоній. Та що,Хівре, хоч би той самий, чому ж він і шибеник?
Хівря. Е! Чого ж він шибеник! Ох ти,безмозка! Чули? Чого він шибеник?
Соловій.А все ж я не бачу в ньому нічого поганого; хлопець хоч куди! Ото тільки ,що заліпив був на мить мармизу твою гноєм.
Хівря. Еге! Та ти, я бачу, й слова не даси мені сказати! А це воно таке? Коли це було таке з тобою? М абуть, встиг уже сьорбнути, не продавши нічого... Торгуй вже! Бо я тут.
Солоній.Боже ти мій, Господи, за що така напасть на нас, грішних!І так багато всякої погані на світі, а ти ще й жінок наплодив!
З"являється на ярмарку Оксана, купує прикраси і весь час дивиться в дзеркало і милується собою.
Оксана. І чого людям надумалось розславляти, ніби я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та мої такі гарні, що вже подібних до них немає й у світі. Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? Ів губах? Ніби гарні мої чорні коси? Ух. Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду дружиною! Як милуватиметься мною,мій чоловік! Він нестямиться від радості! Він зацілує мене!
З"являється Вакула.
Вакула. Дивна дівка! З годину стоїть, вдивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!
Оксана.Чого ти прийшов сюди! Хіба хочеш, щоб прогнало? Скажи,скриня моя готова?
Вакула. Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Коли б ти знала, скільки працював я над нею, дві ночі не виходив із кузні, зате жодна попівна не матиме такої скрині. А, як буде розмальована! Хоч усю околицю обійди, біленькими ніжками, не знайдеш такої. Не сердься на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитися на тебе!
Оксана.Хто ж тобі боронить, говори та й дивись.
Вакула. Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!
Пригортає
Оксана.Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й ложкою! Геть від мене, в тебе руки цупкі. Ти й сам пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею.( Іде). Вакула. Не кохає вона мене. Їй усе іграшки,а я стою перед нею, як дурень, і очей не звожу. Я її так кохаю, як жоден чоловік на світі не кохав і ніколи не кохатиме.
Пісня" Ой, там на веселім базарі"
Виходить господиня ярмарки.
Господиня ярмарки. В нас лавка ігрова,
В кого свіжа голова.
Всі ходіть мерщій сюди
Й вигравацте ці призи.
Виходять ті , хто хоче обрати призи. Обирають приз, а потім дають відповіді на запитання.
Пісня "Україна"
А зараз ярмаркують всі.
Літературний сезам "Кохання , що водить сонце і світила"
. Жінка... Скільки про неї сказано, скільки написано.У всі часи ій поклонялися художники, поети , музиканти. Вона була мрією , усмішкою , сумом, вселенською радістю ,сонцем , безмежною печаллю.ЇЇ звали Лаура , Беатріче ,Ізольда , Джульєтта, Елена ,Венера , Нефертіті , Марія , Таня. Багато із цих імен стали символами: Пенелопа - символ відданості і вірності , Афродіта - краси та жіночості , Лаура і Беатріче - натхнення та поваги , Ольга і Р оксолана - символ мужності і державного розуму , Евпроксінія -символ непокірності ворогу , Марія - символ всепокоряючої , заступницької любові до людей.
Юнак. То хто ж вона жінка?
Дівчина. Даділа і Юдіт , Аспозія і Лукреція, Шандора і Атіна. Жінка - це водночас Єва і діва Марія. Жінка - основний притулок істини; вона - хитрість і вигадка, вона - цілителька і чаклунка , вона - заперечення чоловіка і сенс його життя.
Красо , чи з неба ,
Чи з темної безедні -
В твоєму погляді - покарання і вина
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмеліле серце подібно до вина
В твоєму погляді - і присмерк і світання ,
У вечір грозовий приносиш аромат
Німим стає герой з того причарування
І сміливішає дитина востократ.
На сцені стіл ,свічка ,перо.Сидить дівчина і пише листа коханому .( Читає вголос).
"Душа моя була не зі мною , а з тобою. Навіть і тепер , якщо вона не з тобою , то її не має ніде: справді. Без тебе моя душа не може існувати. Але благаю тебе ,зроби так , щоб їй було з тобою добре". (Елоїза Абелярові)
Абеляр П"єр(1079-1142) - французький філософ і поет.
Трагічна історія кохання Абеляра і Елоїзи скінчилася тим , що вони пішли до монастиря. Їхнє кохання і листування стало джерелом натхнення для багатьох письменників.
Юнак. Вона була молодшою від Абеляра на 22 роки, але першою в історії людських почуттів переконала навіки.
Сказала "Я тебе кохаю".
Епоха Відродження почалася власне із стосунків Елоїзи та Абеляра, вона почалася з великої любові.
Юнак. То що воно таке кохання?
Виходить дівчина і хлопець.
Хлопець.Наважуватись мліти , бути злим
Жорстоким і ніжним ,
Зрадливим ,вічним, боязким і смілим
Без відпочинку жити лиш одним:
Дужим і безсилим
Натхненим , смертним , мертвим і живим
Здаватись скромним і зрозумілим,
Ображеним ,веселим і сумним,
Вдоволеним ,сердитим , посмутнілим
З розчарувань втікати на свободу
Отруту пити, мов напої п"яні.
Забути користь ,полюбити шкоду
Повірити , що в пеклі - місце раю
Життя і душу - дати все омані
Це є кохати. Хто кохав той зна\.
Лопе де Вега.
Дівчина. Кохати - то не в губи цілувати,
Й слова красиво тихо говорити.
Кохати - чарівним вогнем палати,
І ним людину найдорожчу гріти.
Кохати - то не треба поруч бути.
Гуляти разом в срібно зоріночі.
Кохати - ніде й ніколи не забути
В цілому світі наймиліші очі.
Кохати - то ж не квіти приносити,
Кохання лицемірному не вдасться.
Кохати - не для себе тільки жити.
Кохати - то народжувати щастя.
Юлія Друніна.
Поетеса.Кожен закоханий відкриває в кожному щось особливе, єдине , що відповідає потребам саме його душі. Що не любов - то нова істина. Але є щось абсолютне. Що об"єднує їх. Петрарка називав це "відблиском божественної краси". Мовою нашої доби це означає, що людина із стану "для себе" повинна перейти до стану "для тебе", перенести центр особистого буття з "я" на "ти".
Поет.Ті , що кохають борються до останньої миті за душу коханої людини.Ті , що кохають, не думаючи до останнього подиху про особисте , ведуть битву за душу коханого - за її сходження. І вони виграють цю битву, тому що кохають.
Легенда про Трістана та Ізольду.
Звучить мелодія романсу.
Юнак. Романс....У нього є тільки одна тема - кохання. Якщо запитати кого-небуть , який романс один із самих знаменитих, то відповідь буде однозначною:"я пам"ятаю мить чудову..." - композитора Михайла Глінки на слова Пушкіна. Всім відомо , що свій вірш Пушкін присвятив Анні Керн. Але мало хто знає, що музика романсу відображає історію кохання композитора Глінки до дочки Анни Керн - Катерини.
Звучить рсманс "Я пам"ятаю мить чудову..."
Немає коментарів:
Дописати коментар