Блог вчителя зарубіжної літератури Сахарик Тетяни : Для батьків

Шановні батьки!

Ми розпочинаємо «Сімейну вікторину». В даному конверті подані завдання, які Вам слід виконати.

Світових письменників слід знати і пам’ятати. За портретом,який ви знайдете в конверті ,Вам необхідно назвати митця.
«Лови помилку»
Рядок із твору.
Впізнай героя.

v Роман - літературний жанр як правило, прозовий, який передбачає коротку розповідь про життя та розвитку особистості головного героя (героїв) в кризовий, нестандартний період його життя.

v «В один прекрасний ранок вони прокинулися і світ був порожній. Висіла білизняна мотузка сусідів, і вітер шарпав сліпучо білі сорочки, як завжди вранці блищали машини перед котеджами, але не чути жодної "до побачення", не гули вуличним рухом потужні артерії міста, телефони не здригалися від власного дзвінка, не кричали діти частіше соняшнику.»

v Ця чарівна дівчина понад усе любила рідних та близьких її серцю людей. Проте на її шляху трапився лиходій, якому вона довірилася і розповіла цінну інформацію. Він же, скориставшись нагодою, позбавив життя близьку їй людину.

v Ка́зка — це вид художньої прози, що походить від міфів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

v «17 грудня. Від цього дня й до 20 я припасовував у льоху полиці, забивав цвяхи в стовпи й розвішував усе те, що можна було повісити. Тепер я вже дав деякий лад у своєму помешканні.

20 грудня. Переніс усі речі й розклав по місцях. Прибив кілька маленьких поличок для харчів; вийшло щось подібне до буфета. Дощок залишилося дуже мало; я зробив собі також іще один стіл.
24 грудня. Цілу ніч і день ішов дощ; я не виходив із дому.
25 грудня. Дощ безперестанку.
26 грудня. Дощ стих; земля дуже похолоднішала й стала приємнішою.»

v Цей хлопець був надзвичайної вдачі. Він захоплювався усім навкруги,проте найбільше його вабили солодощі. Герой вражає нас своєю безпосередністю,щирістю і дружелюбністю. Звісно, не можемо не згадати і той факт, що він був розумний, добрий,красивий та ще й талановитий.

v Оповіда́ння — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на кількох епізодах з життя кількох персонажів.

v «Це скоро набридло старій, і вона сказала дівчині, що її служба скінчилася. Ледащиця дуже зраділа, гадаючи, що тепер на неї лине золотий дощ.»

v Його життя ще від самого народження було сповнене надзвичайних пригод і випробувань. Ще в дитинстві він утік з дому,шукаючи кращої долі. На його шляху траплялося безліч небезпек і лиходіїв,які хотіли завдати йому шкоди, але героєві завжди вдавалося «виходити сухим із води» ….

Одного разу на його шляху трапилася чарівна незнайомка, яка і підкорила його своїми чарами. Це згубило його….

v Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1785 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Попри те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Мора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.

v «Відтепер їй довелося з ранку до ночі тяжко працювати: вставати до схід сонця, носити [118] воду, розпалювати в печі, варити їжу й мити посуд. А зведені сестри ще й вигадували, чим би їй допекти, - глузували з неї, висипали в попіл горох та сочевицю, а тоді загадували дівчинці, щоб вона знов вибирала їх звідти по зернині. Напрацюється вона за день, натомиться, а ліжка не має, доводиться їй там-таки біля печі й лягати в попіл.»

v Цей герой зачаровує нас своїм шармом. Здавалося б нічого особливого,але його ніжний голос і неймовірні вуса «зводять з розуму» усіх… Він ладен на усе заради свого господаря. Герой здійснює незбагненні вчинки. І все це заради того,щоб закохані серця з’єдналися.

v Вчителями Пушкіна-поета стали Лермонтов визнаний майстер «легкої поезії», і Толстой, глава вітчизняного романтизму. Пушкінська лірика періоду 1813—1815 років пронизана мотивами швидкоплинності життя, яка диктувала спрагу насолоди радощами буття.

v «Перестаньте глузувати, батьку! — промовив нарешті старший із них.

— Ти диви, який пишний! А чого ж би то й не посміяться?
— А того! Бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю!

— Ох ти ж сякий-такий сину! Як то — батька

— Та хоч би й батька, не подивлюсь. Образи не подарую нікому.

— А як же ти будеш зо мною битися? Навкулачки чи що?
— Та вже як доведеться.
— Ну, то давай навкулачки! — промовив рішуче Бульба, засукуючи рукави. — Подивлюся я, що ти за мастак у кулаці!»

v В цій історії розповідається про справжню відданість і любов. Вона ,не зважаючи на усю біль і образу,яку він завдав їй , прагнула допомогти йому, бо вірила в велику силу їхньої любові. Героїня здолала значну кількість перешкод на шляху до щастя і все ж зуміла «відкрити коханому очі» на холодну і безжальну суперницю і відвоювати своє щастя.

v Світову славу Гете приніс твір «Фауст» (1774), в якому відбилась глибока соціальна трагедія цілого покоління німецької молоді. Роман, багато в чомуавтобіографічний, користується величезним успіхом. Фігура головного героя народжує цілу хвилю наслідування аж до здійснення самогубства. Усоціальній психології навіть з'явилося таке поняття як «ефект Вертера» (або «синдром Вертера») — масивна хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, широко висвітленого по телебаченню або інших ЗМІ. На схилі років Гете розповів у «Поезії і правді» про те, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від думки про самогубство, яка переслідувала його.

v «– Ха-ха-ха-ха-ха!

– Він сказав, що Різдво – це дурниця, нісенітниця, уявіть собі! – розповідав племінник. – І всерйоз це казав, їй-богу!
– Та як йому не соромно, Фреде! – обурливо скрикнула племінниця.
Ото вже ці жінки! Вони ніколи нічого не роблять наполовину і судять про все напрочуд рішуче.»

v Цей герой жив давним –давно. Він був вільним поетом,адже славився своїми віршами та душевними піснями. Герой був невиправним оптимістом і повсякчас наспівував веселі пісні,хоча дехто вважав його дивакуватим …. Його завжди оточували друзі, життя яких він наповнював неймовірними пригодами та веселощами.

v Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 17 століття у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 18 століття в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 18 століття охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки.Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.

v  «- Краще приходь завжди в один і той же час, - попросив Лис. - Ось,

наприклад, якщо ти будеш приходити в чотири години, я вже з третьої години

відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим

щасливішим. В чотири години я вже почну хвилюватися і турбуватися. Я впізнаю

ціну щастя! А якщо ти приходиш кожного разу в інший час, я не знаю,

до якої години готувати своє серце...»

v Вони – справжні друзі! Стіною ладні постояти один заради одного. Які лише перешкоди не стояли на їхньому шляху. Траплялося усе: від переслідування владою і до зіткнення з магією. Здавалося б,що вони такі різні,але вони вірили у справжнє кохання і понад усе прагнули свободи,не спокушаючись на величні замки,адже там вони не могли б дарувати сміх і радість людям.

v Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера), іноді книжництво, письменство — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певногоісторичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом звуку, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесуавтора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.

v «Бідолаха кілька разів боляче стукав носом об землю, але мужньо продовжував спроби, поки нарешті не добився свого. Колесом він закрутився на підборах, побажав опинитися в найближчому великому місті, і глядь - туфлі піднялися на повітря, вихором помчали крізь хмари.»

v Його часто називають народним месником. Він завжди захищав бідних. Його прототипом в Україні був Олекса Довбуш.

v Лермонтов Михайло Юрійович (3(15) жовтня 1814 року - 15(27) липня 1841 року) - великий російський поет.Народився в Москві в родині армійського капітана Юрія Петровича Лермонтова (1787-1831) і Марії Михайлівни Лермонтовой (1795-1817), уродженої Арсеньєвої, єдиної дочки і спадкоємиці пензенської поміщиці Е. А. Арсеньєвої (1773-1845). Шлюб, укладений проти волі Арсеньєвої, був нерівним і нещасливим; хлопчик ріс в обстановці сімейних незгод. Після ранньої смерті матері Лермонтова бабуся відмовилася від виховання маленького Михайла.

v  «Він схопився з ліжка, босоніж підбіг до вікна і смикнув за

шнурок. Три рази. Цей сигнал означав: "Яке щастя, що на

світі є такий гарний, розумний, в міру вгодований і хоробрий

людина, як ти, найкращий у світі!"»

v Його життя випробовувало ще від самого народження. Спочатку він не знав своїх справжніх батьків, бо названі не відкривали йому цієї таємниці. Лише появившись на світ, він одразу нажив собі смертельного ворога, який увесь час намагався його вбити. Більш того, герой був зобов’язаний усе своє життя видавати себе за іншого,але внутрішнє єство не приховати….. Він все ж став тим,ким він був!

10.

v Брати Ґрімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Ґрімми) — німецькі вчені, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за публікацію збірок казок і їхніми працями в галузі мовознавства, що стосуються зміни звучання слів з плином часу (Закон Ґрімм). Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Персик»,«Білосніжка і семеро гномів», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак»,«Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Ґретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

v "Не любить вона мене, — думав собі, голову звісивши, коваль. — Їй усе забавки; а
я стою перед нею, мов дурень той, і очей не можу одвести. І все так-о стояв би
перед нею, і повік не зводив би з неї очей! Пишна дівчина! Чого б тільки я не
дав, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Та ні, вона й гадки не
має ні про кого. Вона любує тільки сама з себе, мучить мене, безталанного, а я
за журбою й світа не бачу; а я її так люблю, як ніхто на світі не любив і не
любитиме ніколи".

v Кажуть,що шило в мішку не приховаєш….. Але йому це майстерно вдавалося довгий час. Здобувши неймовірну владу над населенням він безжально пригнічував його, розповсюджував чиношанування та підлабузництво. Герой вважав ,що йому вдасться уникнути покарання, але одного дня він допустив смертельну помилку…..

11.

v Джордж Ноел Гордон Байрон - англійська поет-романтик, підкорив уяву всієї Європи своїм похмурим егоїзмом»^[1]. Поряд з П. Б. Шеллі і Дж. Китсом являє молодше покоління англійських романтиків. Його альтер-его Чайльд-Гарольдстав прототипом незліченних байронічних героїв у різних літературах Європи. Мода на байронізм тривала і після смерті Байрона, навіть незважаючи на те, що до кінця життя у віршованому романі «Дон Жуан» і жартівливій поемі «Беппо» сам Байрон перейшов до сатиричному реалізму з опорою на спадщину А. Поупа. Поет взяв участь у Римської революції і тому вважається національним героєм Італії.

v «Потім я дав знак, що хочу пити. Побачивши, як я їм, вони зрозуміли, що дещицею мене не задовольнять, і, оскільки були дуже винахідливі, надзвичайно спритно підкотили до моєї руки одну з найбільших своїх бочок і вибили в ній днище. Я вихилив її одним духом, бо там було менше як півпінти легкого вина, що скидалося на бургундське, але було куди смачніше. Потім вони підкотили мені другу бочку, яку я випив у такий самий спосіб, і знаками показав, що хочу ще, але вина в них більше не було. Коли я докінчив усі ці дива, чоловічки заходилися кричати з захвату і танцювати в мене на грудях, без кінця повторюючи свій перший вигук: «Гекіна дегул!»»

v Наш герой уособлює в собі мужність, стриманість та незламність духу. Він з гідністю пройшов усі випробування, зберігаючи в серці любов до неї…. Та їм пощастило зустрітися знову. Здавалося б ,що тепер вони завжди будуть разом,але вогонь розлучив їх назавжди.

12.

v Франсуа Війон (справжнє ім'я Франсуа Монкорб'є або де Лож) народився 1 квітня 1431р. в Парижі, в провінції Бурбонне. В 8-річному віці він втратив батька, і мати віддала хлопчика далекому родичу капеланові Гійому Війону, настоятелеві церкви святого Бенедикта. В 1443 році Франсуа вступив уСорбонну на факультет мистецтв(що мав підготовчий характер), де здобув ступінь лінценціата, а потім доктора наук. Закінчення курсу давало право бути дрібним чиновником або викладачем. Війон зробив усе, аби не бути бюрократом при житті, і став викладачем французької поезії для багатьох, але — в посмертних виданнях.

v «У неї один шанс... ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі.- І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея - марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає. Які в неї були наміри на майбутнє?
- Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку.»

v Знайшовши рідну домівку,бережіть її! Наша героїня не дослухався цієї поради ,за що і поплатилася. Вона славилася своєю гостинністю,але в один час і не помітила,як її добро повернулося до неї жахливою стороною. Вона залишилася без нічого….ні даху над головою,ні вірних друзів поруч,яких вона колись так жаліла і любила.

1. В один прекрасний ранок вони прокинулися і світ був порожній. Висіла білизняна мотузка сусідів, і вітер шарпав сліпучо білі сорочки, як завжди вранці блищали машини перед котеджами, але не чути жодної "до побачення", не гули вуличним рухом потужні артерії міста, телефони не здригалися від власного дзвінка, не кричали діти частіше соняшнику.

2. 17 грудня. Від цього дня й до 20 я припасовував у льоху полиці, забивав цвяхи в стовпи й розвішував усе те, що можна було повісити. Тепер я вже дав деякий лад у своєму помешканні.
20 грудня. Переніс усі речі й розклав по місцях. Прибив кілька маленьких поличок для харчів; вийшло щось подібне до буфета. Дощок залишилося дуже мало; я зробив собі також іще один стіл.
24 грудня. Цілу ніч і день ішов дощ; я не виходив із дому.
25 грудня. Дощ безперестанку.
26 грудня. Дощ стих; земля дуже похолоднішала й стала приємнішою.

3. Це скоро набридло старій, і вона сказала дівчині, що її служба скінчилася. Ледащиця дуже зраділа, гадаючи, що тепер на неї лине золотий дощ.

4. Відтепер їй довелося з ранку до ночі тяжко працювати: вставати до схід сонця, носити [118] воду, розпалювати в печі, варити їжу й мити посуд. А зведені сестри ще й вигадували, чим би їй допекти, - глузували з неї, висипали в попіл горох та сочевицю, а тоді загадували дівчинці, щоб вона знов вибирала їх звідти по зернині. Напрацюється вона за день, натомиться, а ліжка не має, доводиться їй там-таки біля печі й лягати в попіл.

5. Перестаньте глузувати, батьку! — промовив нарешті старший із них.
— Ти диви, який пишний! А чого ж би то й не посміяться?
— А того! Бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю!

— Ох ти ж сякий-такий сину! Як то — батька

— Та хоч би й батька, не подивлюсь. Образи не подарую нікому.

6. – Ха-ха-ха-ха-ха!
– Він сказав, що Різдво – це дурниця, нісенітниця, уявіть собі! – розповідав племінник. – І всерйоз це казав, їй-богу!
– Та як йому не соромно, Фреде! – обурливо скрикнула племінниця.
Ото вже ці жінки! Вони ніколи нічого не роблять наполовину і судять про все напрочуд рішуче.

7. - Краще приходь завжди в один і той же час, - попросив Лис. - Ось,

наприклад, якщо ти будеш приходити в чотири години, я вже з третьої години

відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим

щасливішим. В чотири години я вже почну хвилюватися і турбуватися. Я впізнаю

ціну щастя! А якщо ти приходиш кожного разу в інший час, я не знаю,

до якої години готувати своє серце...

8. Бідолаха кілька разів боляче стукав носом об землю, але мужньо продовжував спроби, поки нарешті не добився свого. Колесом він закрутився на підборах, побажав опинитися в найближчому великому місті, і глядь - туфлі піднялися на повітря, вихором помчали крізь хмари.

9. Він схопився з ліжка, босоніж підбіг до вікна і смикнув за

шнурок. Три рази. Цей сигнал означав: "Яке щастя, що на

світі є такий гарний, розумний, в міру вгодований і хоробрий

людина, як ти, найкращий у світі!"

10. "Не любить вона мене, — думав собі, голову звісивши, коваль. — Їй усе забавки; а
я стою перед нею, мов дурень той, і очей не можу одвести. І все так-о стояв би
перед нею, і повік не зводив би з неї очей! Пишна дівчина! Чого б тільки я не
дав, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Та ні, вона й гадки не
має ні про кого. Вона любує тільки сама з себе, мучить мене, безталанного, а я
за журбою й світа не бачу; а я її так люблю, як ніхто на світі не любив і не
любитиме ніколи".

11. Потім я дав знак, що хочу пити. Побачивши, як я їм, вони зрозуміли, що дещицею мене не задовольнять, і, оскільки були дуже винахідливі, надзвичайно спритно підкотили до моєї руки одну з найбільших своїх бочок і вибили в ній днище. Я вихилив її одним духом, бо там було менше як півпінти легкого вина, що скидалося на бургундське, але було куди смачніше. Потім вони підкотили мені другу бочку, яку я випив у такий самий спосіб, і знаками показав, що хочу ще, але вина в них більше не було. Коли я докінчив усі ці дива, чоловічки заходилися кричати з захвату і танцювати в мене на грудях, без кінця повторюючи свій перший вигук:«Гекіна дегул!»

12. У неї один шанс... ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі.- І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея - марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає. Які в неї були наміри на майбутнє?

- Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку.

1.Ця чарівна дівчина понад усе любила рідних та близьких її серцю людей. Проте на її шляху трапився лиходій, якому вона довірилася і розповіла цінну інформацію. Він же, скориставшись нагодою, позбавив життя близьку їй людину.

2.Цей хлопець був надзвичайної вдачі. Він захоплювався усім навкруги,проте найбільше його вабили солодощі. Герой вражає нас своєю безпосередністю,щирістю і дружелюбністю. Звісно, не можемо не згадати і той факт, що він був розумний, добрий,красивий та ще й талановитий.

3. Його життя ще від самого народження було сповнене надзвичайних пригод і випробувань. Ще в дитинстві він утік з дому,шукаючи кращої долі. На його шляху траплялося безліч небезпек і лиходіїв,які хотіли завдати йому шкоди, але героєві завжди вдавалося «виходити сухим із води» ….

Одного разу на його шляху трапилася чарівна незнайомка, яка і підкорила його своїми чарами. Це згубило його….

4.Цей герой зачаровує нас своїм шармом. Здавалося б нічого особливого,але його ніжний голос і неймовірні вуса «зводять з розуму» усіх… Він ладен на усе заради свого господаря. Герой здійснює незбагненні вчинки. І все це заради того,щоб закохані серця з’єдналися.

5. В цій історії розповідається про справжню відданість і любов. Вона ,не зважаючи на усю біль і образу,яку він завдав їй , прагнула допомогти йому, бо вірила в велику силу їхньої любові. Героїня здолала значну кількість перешкод на шляху до щастя і все ж зуміла «відкрити коханому очі» на холодну і безжальну суперницю і відвоювати своє щастя.

6. Цей герой жив давним –давно. Він був вільним поетом,адже славився своїми віршами та душевними піснями. Герой був невиправним оптимістом і повсякчас наспівував веселі пісні,хоча дехто вважав його дивакуватим …. Його завжди оточували друзі, життя яких він наповнював неймовірними пригодами та веселощами.

7. Вони – справжні друзі! Стіною ладні постояти один заради одного. Які лише перешкоди не стояли на їхньому шляху. Траплялося усе: від переслідування владою і до зіткнення з магією. Здавалося б,що вони такі різні,але вони вірили у справжнє кохання і понад усе прагнули свободи,не спокушаючись на величні замки,адже там вони не могли б дарувати сміх і радість людям.

8. Його часто називають народним месником. Він завжди захищав бідних. Його прототипом на Україні був Олекса Довбуш.

9. Його життя випробовувало ще від самого народження. Спочатку він не знав своїх справжніх батьків, бо названі не відкривали йому цієї таємниці. Лише появившись на світ, він одразу нажив собі смертельного ворога, який увесь час намагався його вбити. Більш того, герой був зобов’язаний усе своє життя видавати себе за іншого,але внутрішнє єство не приховати….. Він все ж став тим,ким він був!

10. Кажуть,що шило в мішку не приховаєш….. Але йому це майстерно вдавалося довгий час. Здобувши неймовірну владу над населенням він безжально пригнічував його, розповсюджував чиношанування та підлабузництво. Герой вважав ,що йому вдасться уникнути покарання, але одного дня він допустив смертельну помилку…..

11. Наш герой уособлює в собі мужність, стриманість та незламність духу. Він з гідністю пройшов усі випробування, зберігаючи в серці любов до неї…. Та їм пощастило зустрітися знову. Здавалося б ,що тепер вони завжди будуть разом,але вогонь розлучив їх назавжди.

12. Знайшовши рідну домівку,бережіть її! Наша героїня не дослухався цієї поради ,за що і поплатилася. Вона славилася своєю гостинністю,але в один час і не помітила,як її добро повернулося до неї жахливою стороною. Вона залишилася без нічого….ні даху над головою,ні вірних друзів поруч,яких вона колись так жаліла і любила.

1. Роман - літературний жанр як правило, прозовий, який передбачає розгорнутурозповідь про життя та розвитку особистості головного героя (героїв) в кризовий, нестандартний період його життя.

Роман - літературний жанр як правило, прозовий, який передбачає коротку розповідь про життя та розвитку особистості головного героя (героїв) в кризовий, нестандартний період його життя.

2. Ка́зка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

Ка́зка — це вид художньої прози, що походить від міфів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

3. Оповіда́ння — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.

Оповіда́ння — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на кількох епізодах з життя кількох персонажів.

4. Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1782 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Попри те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.

Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1785 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Попри те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.

5. Вчителями Пушкіна-поета стали Батюшков визнаний майстер «легкої поезії», іЖуковський, глава вітчизняного романтизму. Пушкінська лірика періоду 1813—1815років пронизана мотивами швидкоплинності життя, яка диктувала спрагу насолоди радощами буття.

Вчителями Пушкіна-поета стали Лермонтов визнаний майстер «легкої поезії», іТолстой, глава вітчизняного романтизму. Пушкінська лірика періоду 1813—1815років пронизана мотивами швидкоплинності життя, яка диктувала спрагу насолоди радощами буття.

6. Світову славу Гете приніс роман «Страждання молодого Вертера» (1774), в якому відбилась глибока соціальна трагедія цілого покоління німецької молоді. Роман, багато в чому автобіографічний, користується величезним успіхом. Фігура головного героя народжує цілу хвилю наслідування аж до здійснення самогубства. Усоціальній психології навіть з'явилося таке поняття як «ефект Вертера» (або «синдром Вертера») — масивна хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, широко висвітленого по телебаченню або інших ЗМІ. На схилі років Гете розповів у «Поезії і правді» про те, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від думки про самогубство, яка переслідувала його.^[3]

Світову славу Гете приніс твір «Фауст» (1774), в якому відбилась глибока соціальна трагедія цілого покоління німецької молоді. Роман, багато в чому автобіографічний, користується величезним успіхом. Фігура головного героя народжує цілу хвилю наслідування аж до здійснення самогубства. У соціальній психології навіть з'явилося таке поняття як «ефект Вертера» (або «синдром Вертера») — масивна хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, широко висвітленого по телебаченню або інших ЗМІ. На схилі років Гете розповів у «Поезії і правді» про те, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від думки про самогубство, яка переслідувала його.

7. Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 19століття в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країниЄвропи та Північної і Південної Америки.
Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.
Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 17 століття у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 18 століття в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 18 століття охопив інші країни Європи таПівнічної і Південної Америки.
Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.

8. Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера), іноді книжництво, письменство — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом слова, що відображаєдійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.

Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера), іноді книжництво, письменство — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом звуку, що відображаєдійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.

9. Лермонтов Михайло Юрійович (3(15) жовтня 1814 року - 15(27) липня 1841 року) - великий російський поет.
Народився в Москві в родині армійського капітана Юрія Петровича Лермонтова (1787-1831) і Марії Михайлівни Лермонтовой (1795-1817), уродженої Арсеньєвої, єдиної дочки і спадкоємиці пензенської поміщиці Е. А. Арсеньєвої (1773-1845). Шлюб, укладений проти волі Арсеньєвої, був нерівним і нещасливим; хлопчик ріс в обстановці сімейних незгод. Після ранньої смерті матері Лермонтова бабуся сама зайнялася його вихованням, повністю усунувши батька.
Лермонтов Михайло Юрійович (3(15) жовтня 1814 року - 15(27) липня 1841 року) - великий російський поет.
Народився в Москві в родині армійського капітана Юрія Петровича Лермонтова (1787-1831) і Марії Михайлівни Лермонтовой (1795-1817), уродженої Арсеньєвої, єдиної дочки і спадкоємиці пензенської поміщиці Е. А. Арсеньєвої (1773-1845). Шлюб, укладений проти волі Арсеньєвої, був нерівним і нещасливим; хлопчик ріс в обстановці сімейних незгод. Після ранньої смерті матері Лермонтова бабуся відмовилася від виховання маленького Михайла.

10. Брати Ґрімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Ґрімми) — німецькі вчені, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за публікацію збірок казок і їхніми працями в галузі мовознавства, що стосуються зміни звучання слів з плином часу (Закон Ґрімм). Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка і семеро гномів», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Ґретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих»,«Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Брати Ґрімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Ґрімми) — німецькі вчені, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за публікацію збірок казок і їхніми працями в галузі мовознавства, що стосуються зміни звучання слів з плином часу (Закон Ґрімм). Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Персик», «Білосніжка і семеро гномів», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Ґретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих»,«Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

11. Джордж Ноел Гордон Байрон - англійська поет-романтик, підкорив уяву всієї Європи своїм похмурим егоїзмом». Поряд з П. Б. Шеллі і Дж. Китсом являє молодше покоління англійських романтиків. Його альтер-его Чайльд-Гарольд став прототипом незліченних байронічних героїв у різних літературах Європи. Мода набайронізм тривала і після смерті Байрона, навіть незважаючи на те, що до кінця життя у віршованому романі «Дон Жуан» і жартівливій поемі «Беппо» сам Байрон перейшов до сатиричному реалізму з опорою на спадщину А. Поупа. Поет взяв участь у Грецької революції і тому вважається національним героєм Греції.

Джордж Ноел Гордон Байрон - англійська поет-романтик, підкорив уяву всієї Європи своїм похмурим егоїзмом»^[1]. Поряд з П. Б. Шеллі і Дж. Китсом являє молодше покоління англійських романтиків. Його альтер-его Чайльд-Гарольд став прототипом незліченних байронічних героїв у різних літературах Європи. Мода набайронізм тривала і після смерті Байрона, навіть незважаючи на те, що до кінця життя у віршованому романі «Дон Жуан» і жартівливій поемі «Беппо» сам Байрон перейшов до сатиричному реалізму з опорою на спадщину А. Поупа. Поет взяв участь у Римської революції і тому вважається національним героєм Італії.

12. Франсуа Війон (справжнє ім'я Франсуа Монкорб'є або де Лож) народився 1 квітня 1431р. в Парижі, в провінції Бурбонне. В 8-річному віці він втратив батька, і мати віддала хлопчика далекому родичу капеланові Гійому Війону, настоятелеві церкви святого Бенедикта. В 1443 році Франсуа вступив у Сорбонну на факультет мистецтв(що мав підготовчий характер), де здобув ступінь лінценціата, а потіммагістра. Закінчення курсу давало право бути дрібним чиновником або викладачем. Війон зробив усе, аби не бути бюрократом при житті, і став викладачем французької поезії для багатьох, але — в посмертних виданнях.

Франсуа Війон (справжнє ім'я Франсуа Монкорб'є або де Лож) народився 1 квітня 1431р. в Парижі, в провінції Бурбонне. В 8-річному віці він втратив батька, і мати віддала хлопчика далекому родичу капеланові Гійому Війону, настоятелеві церкви святого Бенедикта. В 1443 році Франсуа вступив у Сорбонну на факультет мистецтв(що мав підготовчий характер), де здобув ступінь лінценціата, а потімдоктора наук. Закінчення курсу давало право бути дрібним чиновником або викладачем. Війон зробив усе, аби не бути бюрократом при житті, і став викладачем французької поезії для багатьох, але — в посмертних виданнях.

Блог вчителя зарубіжної літератури Сахарик Тетяни

Для батьків

Немає коментарів:

Дописати коментар

Чи цікавий Вам мій блог?